Словник синонімів української мови. 2014.
одружитися — див. одружуватися … Український тлумачний словник
одружитися — [одружи/тиес а] ужу/с а, оудру/жиес :а, оудру/жиец :а, оудру/жац :а; нак. жи/с а, ж і/ц :а … Орфоепічний словник української мови
одружитися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
побратисья — одружитися … Лемківський Словничок
бігамія — ї, ж., книжн. Форма шлюбу, коли кожен може одружитися одночасно з двома особами іншої статі; двошлюбність … Український тлумачний словник
видавати — даю/, дає/ш, недок., ви/дати, дам, даси, док., перех. 1) Давати, відпускати на руки що небудь із запасів, місць зберігання і т. ін. || Давати що небудь належне комусь на основі офіційного розподілу або надання. || Передавати кого небудь силою,… … Український тлумачний словник
зав'язувати — ую, уєш, недок., зав яза/ти, в яжу/, в я/жеш, док., перех. 1) Робити вузол, з єднувати, скріплювати кінці чого небудь вузликом, петлею і т. ін. || Упаковуючи, ув язуючи в що небудь, скріплювати, стягувати кінці вузлів. || Обмотуючи, обв язуючи… … Український тлумачний словник
заручини — чин, мн. Обряд, за яким дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, оголошуються нареченою і нареченим … Український тлумачний словник
зашлюбитися — блюся, бишся; мн. зашлю/бляться; док., заст. Одружитися … Український тлумачний словник
левірат — у, ч. Шлюбний звичай, за яким удова могла одружитися вдруге лише з братом свого покійного чоловіка. Існував у багатьох народів на стадії патріархально родового ладу … Український тлумачний словник
